Адаптація дітей-першокласників до навчання в школі
Учень - це не посудина, яку потрібно заповнити,
учень - смолоскип, який треба запалити.
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально - психологічному, так і у фізіологічному плані. Проблема підготовки учнів до життя в новому соціально економічному і культурному просторі знаходить особливу актуальність в зв'язку виникаючими питаннями про ефективність початкового етапу навчання. Тому виникає питання, якою мірою здатна виступаюча до школи дитина вчитися без утруднень? Дитина, що не досягла необхідного рівня розвитку, не звиклий до шкільного життя в період адаптації стикається в школі з масою труднощів і невдач, що може мати негативні наслідки. У зв'язку з цим виникла необхідність перегляду роботи з питань спадкоємності між ланками, систематизувати і шукати причини, намітити шляхи рішення проблеми адаптації першокласників.
Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.
Про складності і значущості періоду, пов'язаного з адаптацією дитини в школі, сказано і написано у вітчизняній психологічній і педагогічній літературі багато наукових робіт. Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначає в подальшому успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.
Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.
Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.
Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.
Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
• функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
• вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.
• стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
• рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
• особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
• психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
• раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
• відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.
Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:
1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.
Як адаптувати дитину до нової школи та нового колективу?
Чимало українських сімей були вимушені залишити свій дім і переїхати в більш безпечні місця та за кордон. Це суттєвий стрес, особливо для дітей. Найближчим часом почнеться новий навчальний рік і дітям доведеться заводити нові знайомства, показувати, на що вони здатні, та звикати до нових методів навчання. Як адаптувати дитину до нової школи та колективу? Поради батькам дає психолог-практик Олександр Конев.
Період адаптації в новій школі та в новому колективі триває один-два місяці. Якщо йдеться про нову країну, то знадобиться від 6 місяців до року, щоб призвичаїтись. Памʼятайте, діти адаптуються швидше, ніж дорослі.
Легкість адаптації багато залежить від характеру дитини: наскільки вона комунікабельна, адаптивна, чи любить нові знайомства. Але якщо вона доволі тривожна, то можуть бути труднощі.
Під час знайомства з класним керівником ви можете надати інформацію про характер вашої дитини. Тоді вчитель матиме уявлення, як будувати процес навчання та посприяти адаптації. Перший час, за потреби, він приділятиме більше уваги, або, навпаки, не так нав’язливо залучатиме до командної роботи.
Як батьки можуть допомогти дитині адаптуватися до нової школи?Обговоріть очікування з дитиною. Можливо, це навчання на довгий період, а не на кілька місяців. Поясніть, що інша школа не означає, що це не серйозно. Потрібно отримувати знання, а не просто її відвідувати.Дайте поради. Дітям, яким важко спілкуватися, краще порадити кілька днів просто придивлятися до однокласників, щоб потім спробувати налагодити контакт з одним-двома з них. Активним у перші дні краще поводити себе спокійніше, щоб не провокувати можливі конфлікти.Студії за інтересами. Враховуйте бажання дитини, щоб записати в якісь розвивальні гуртки у школі, це позитивно вплине на мотивацію.Навчіть дитину ставити цікаві запитання у відповідь. Адже перший час учні будуть запитувати, звідки приїхала, що любить. Це посприяє налагодженню комунікації.Підтримуйте та хваліть. Допомагайте перебороти труднощі, не акцентуючи на них надмірної уваги. Помічайте успіхи вашої дитини, хваліть навіть за незначні досягнення.
Як адаптуватися в новій школі в іншій країні?
Долучайте до вивчення мови. З початку переїзду зацікавте дитину, це також допоможе відволіктися від стресу.Проговоріть страх. Раціонально розберіть, що попри перебування серед іншомовних дітей — це безпечне місце, де нічого страшного не відбудеться.Мотивуйте дитину. Донесіть плюси нового колективу: нові знайомства, новий досвід, нові предмети.Не вимагайте досягнень. Під час адаптаційного періоду не потрібно пред’являти дитині завищені вимоги.Допомагайте виконувати домашні завдання. Разом розбирайтеся з новою мовою та предметами.
Як звикнути до дистанційного навчання?
Дотримуйтеся звичного режиму дня. Це дозволить відчути звичне життя і час буде краще організований.Проговоріть правила поведінки: не відволікатися на різні фактори під час навчання, як реагувати на можливі негативні коментарі від однокласників тощо.Донесіть цінність. Дистанційне навчання таке саме, як і в школі. Воно потребує уваги та наполегливості у виконанні завдань.Стимулюйте до активності. Поза навчанням пропонуйте якусь фізичну активність, відвідування цікавих місць та встановлення знайомств з однолітками.Комп’ютерна гігієна та кібербезпека. Розберіться разом, як користуватися новими платформами, проговоріть, чим сумнівні інтернет-посилання можуть бути небезпечними.
Хочу підкреслити, що найважливіше, що можуть зробити батьки в період адаптації, це бути уважними до почуттів і побоювань дитини. Обговорювати питання, які хвилюють, вчасно.
Давайте приклад своїм дітям, будьте спокійними та врівноваженими. Демонструйте, що можуть бути певні труднощі, але їх можна подолати, доклавши трохи зусиль. Дайте зрозуміти, що ви — команда, яка повинна бути разом. Також говоріть про майбутнє: якщо ми зараз пройдемо непростий етап, то потім буде значно простіше. Плануйте разом, що зробите в першу чергу, коли закінчиться війна.
Чинники, які свідчать про успішну адаптацію:
діти із задоволенням збираються в школу;спілкуються з однокласниками;запрошують нових друзів;багато розповідають про школу;позитивний зворотний зв’язок від учителів.
Що свідчить про проблеми з адаптацією:
пригнічений настрій;пошук відмовок іти в школу;мовчання та ігнорування;погіршення апетиту;небажання говорити про школу.
Майте на увазі, якщо через 2,5–3 місяці навчання в новій школі дитина все ще має труднощі освоєння в новому навчальному закладі, варто звернутися до психолога. Це може бути приватний спеціаліст або шкільний психолог, який посприяє адаптації дитини.