ДЛЯ БАТЬКІВ

Загальні поради для батьків з подолання стресу.

1. Дуже важливо, щоб усі

члени сім’ї залишалися разом устресових ситуаціях. Не варто відправляти дітей у санаторій тим паче за кордон) одразу після переїзду чи пережитої складної ситуації. Коли ми разом – ми швидше відновлюємося та краще справляємося зі стресами.

2. Дітей слід заспокоювати як за допомогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправляти волосся, гладитипо спинці тощо).

3. Забезпечте постійний режим (розклад). Дітям потрібна передбачуваність. Їм легше розібратися, чого слід очікувати від життя, якщо прописаний час прийому їжі виконання домашньої роботи, сну тощо. Це допомагає їм відчувати себе в безпеці та знижує рівень стресу.

4. Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситуації. Наприклад, якщо дитина відчуває стрес, тому що думає, що не подобається однокласнику, бо той не привітався з нею перед уроком, то батьки можуть попросити дитину спробувати дати інші пояснення такої поведінки однокласника. Чому б не припустити, що він просто замислився, а тому забув привітатися? Батьки повинні допомагати своїм дітям тлумачити життєві ситуації більш позитивно. Звісно, іноді трапляються об’єктивно стресові ситуації. У такихвипадках батькам необхідно допомагати своїм дітям справлятися з ними в інші способи.

УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ

5. Ініціюйте розмови про почуття. Вчіть дітей орієнтуватися у світі емоцій та почуттів. Уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають з приводу того, що відбувається.

6 .Ставтеся серйозно до дитячих переживань і не ігноруйте дитину, якщо вона поділилася з вами своїми страхами. Замість «Не вигадуй, у темряві нічого немає» скажіть: «Давай разом перевіримо. Може, то так одяг лежить, а тому може щось здаватися».

7. Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації. Переконання дітей мають істотний вплив на них самих: на те, як вони себе поводять, кого вони вибирають у друзі, чим захоплюються поза школою тощо. Дитячі переконання певною мірою також визначають, що може стати причиною стресу для них, а що ні. Іноді деякі дитячі уявлення призводять до посилення стану стресу.  У таких випадках батькам необхідно спробувати змінити їх (мова йде про шкідливі/неадаптивні переконання). Наприклад, діти, які вважають, що повинні отримувати оцінку «12» за кожне домашнє завдання, а будь-яка інша оцінка розцінюється ними як поразка, відчувають стрес, коли не отримують найвищого балу. У цьому разі батьки повинні допомогти їм змінити свої переконання, пояснивши, що нижчі за «12» оцінки – це теж нормально.

8. Не «заражайте» дитину власними страхами. Якщо мама щоразу говорить малюкові не підходити до кицьки, бо вона вкусить та подряпає, то, звісно, дитина боятиметься котів.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА

ПЕРЕБУВАЄ В СТРЕСІ

9. Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.

10. Давайте лише ті обіцянки, які ви зможете виконати.

11. Незважаючи на дитячі

страхи, і самі діти, і всі члени сім’ї повинні продовжувати нормальну діяльність (готувати, ходити на роботу чи в школу, прибирати, читати.) У разі необхідності дійте спільно зі службами допомоги (психологами, соціальними працівниками, вчителями) або з учнівською групою підтримки в школі, де навчаються ваші діти.

12. Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.

Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни. 

🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.

Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості? 

1️⃣ Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».

2️⃣ Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.

3️⃣ Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах. 

4️⃣ Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз  діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.

5️⃣ Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу. 

6️⃣ Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.

7️⃣ Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.

8️⃣ Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.

9️⃣ Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.

1️⃣0️⃣ Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.

Пам‘ятка батькам першокласника:

 Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем , досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові  підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

 Обговоріть з дитиною ті правила і норми , з якими вона зустрілася у школі.   Обґрунтуйте їх необхідність.

 Дитина має право на помилку . Коли людина навчається , в неї може щось не виходити, це правомірно.

 Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .

 Не пропускайте труднощі , які виникають на початку навчання. Якщо , наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

 Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.

 У кожній діяльності обов’язково знайдіть , за що його можна похвалити. Пам’ятайте , що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищувати інтелектуальні досягнення людини.

 Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

 У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина , ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

 Навчання  — нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

Успіху вам!

Десять заповідей для батьків

• Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
• Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
• Ніколи не навчайте того, в чому самі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
• Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
• Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
• Ніколи не давайте дитині нега тивних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
• Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
• Не ставтеся до дитини зневажливо.
• Будьте послідовними у своїх вимогах.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

НАШІ ПОМИЛКИ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ:

Усі батьки виховують дітей з огляду свого вміння і розуміння життя й рідко замислюються над тим, чому в певних ситуаціях поводяться так, а не інакше. Однак у кожного з батьків бувають у житті моменти, коли поведінка дитини ставить їх у глухий кут.

Усі батьки час від часу припускаються помилок у вихованні. Та все ж краще вчитися на чужих помилках!

Думка батьків. Чому діти так часто сперечаються з приводу будь-якого нашого прохання чи настанови? Може, вони це роблять навмисне? Як із цим бути? Закликати до здорового глузду, погрожувати, застерегти, що більше не будемо їх любити?

Порада батькам. Обіцянка більше не любити свою дитину — один із найсильніших засобів виховання. Однак, ця погроза, як правило, не здійснюється. А діти чудово відчувають нещирість, фальш. Повівшись таким чином одного разу, Ви можете на тривалий час втратити довіру дитини —дитина буде сприймати Вас як людей брехливих. Краще сказати: «Я тебе люблю і завжди буду любити, але твоя поведінка мене засмучує, і я її не схвалюю».

Думка батьків. Для чого напружуватися, щось доводити дитині, відшукувати аргументи, сперечатися, нервуватися? Дитина сама навчиться розв’язувати свої проблеми. І взагалі дитину потрібно готувати до дорослого життя, нехай скоріше дорослішає.

Порада батькам. Ніколи не потрібно демонструвати дитині свою байдужість.  Вона, відчувши байдужість, одразу почне перевіряти, наскільки вона «справжня». Перевірка буде полягати у здійснені поганих вчинків. Дитина чекатиме, чи будуть спричиняти її погані вчинки критику або покарання. Томузамість показної байдужості краще спробувати налагодити з дитиною дружні стосунки, навіть якщо її поведінка Вас зовсім не влаштовує. Можна, наприклад, сказати: «У цьому питанні я з тобою не згоден (не згодна). Але я хочу допомогти тобі, бо дуже тебе люблю. У будь-який момент, коли тобі це знадобиться, можеш запитати у мене поради».

Думка батьків. Діти мають слухати батьків беззаперечно — це найважливіший принцип виховання.

Порада батькам. Діти обов’язково повинні розуміти, чому і для чого вони роблять будь-що. Занадто суворе виховання, що ґрунтується на незрозумілих дитині принципах, нагадує дресуру. Дитина може беззаперечно виконати все. Переконання є кращим за суворість. Можна сказати: «Ти, будь ласка, зараз зроби так, як я тобі раджу, а згодом (наприклад, увечері) ми все спокійно обговоримо — чому й для чого».

Думка батьків. Готові все зробити заради нашої дитини, адже діти завжди мають отримувати найкраще. Дитинство — найкоротша пора, тому воно має бути прекрасним. Так приємно вгадувати і виконувати будь-яке бажання дитини!

Порада батькам. Розбещеним дітям дуже складно буває в житті. Не можна тримати єдине дитя під ковпаком батьківської любові, бо в подальшому це може призвести до багатьох проблем. Навпаки — вона відчуває себе безпорадною й одинокою. Можна діяти відповідно до фрази: «Спробуй-но зробити це сам (сама), а якщо не вийде, я із задоволенням тобі допоможу».

Думка батьків. Дитина — найголовніше у нашому житті, вона така дотепна, з нею про все можна говорити. Вона розуміє нас, як доросла людина.

Порада батькам. Діти ладні зробити все, щоб сподобатися своїм батькам, адже батьки — найголовніші для них люди у світі. Діти навіть готові зануритися у складний світ дорослих проблем замість того, щоб обговорювати свої інтереси з однолітками. Але при цьому їхні власні проблеми так і лишаються нерозв’язаними.

Думка батьків. У нас обмежений статок, тому не можемо дозволити собі навіть балувати дитину, постійно доводиться їй у всьому відмовляти. Якби у нас було більше грошей, ми були б найкращими у світі батьками.

Порада батькам. Любов не купите за гроші. Часто трапляється, що у сім’ях із невисоким статком дорослі роблять все, щоб дитина ні в чому не знала потреби. Але Ви не повинні відчувати докорів сумління від того, що не можете виконати усі бажання дитини. Насправді ж любов,  спільні ігри і проведення разом дозвілля для дитини є важливішими від Вашого гаманця. Не гроші роблять дитину найщасливішою, а відчуття того, що вона для Вас —найголовніше у житті.

Думка батьків. Багато хто з дорослих у житті мріяв займатися спортом, музикою, відвідувати той чи інший гурток, але не мав змоги. І ось тепер .їх головна мета — дати дітям найкращу освіту, і не важливо, що дітям цього не дуже хочеться. Мине час, і вони оцінять старанність дорослих.

Порада батькам. На жаль, діти не завжди оцінюють зусилля батьків. І часто чудове майбутнє, змальоване дорослими в їхній уяві, розбивається і об небажання дитини займатися, скажімо, музикою. Доки дитина ще мала, вона слухається дорослих, але згодом… Бажаючи вилетіти з клітки батьківської любові, вона починає висловлювати протест усіма доступними їй засобами —це, у тому числі, може бути вживання наркотиків, алкоголю • тощо. Тому, заповнюючи день дитини потрібними й корисними заняттями, не забувайте лишити їй небагато часу і для особистих справ.

Думка батьків. Неприємності на роботі, погані взаємини в сім’ї та ; інше призводять до того, що дорослі «виміщають» свій настрій на дитині. Багато хто з них упевнений, що в цьому немає нічого страшного. Достатньо потім купити дитині обіцяну іграшку або повести до парку відпочинку розважитися на атракціонах- і все буде в порядку!

Порада батькам. Батьки мають демонструвати дитині, що вони радіють її добрим вчинкам, а негативні вчинки їх засмучують. Це створює І у дітей відчуття непохитності цінностей. Коли дорослі на догоду своєму  егоїзму і настрою сьогодні дозволяють дещо, а завтра це ж саме забороняють, дитина розуміє лише одне: не має значення що я роблю, головне — який зараз настрій у батьків. Однак ,якщо Ви відчуваєте, що себе Вам не перебороти, краще заздалегідь домовитися з дитиною: «Знай, навіть коли у мене добрий настрій, тобі не потрібно (і не буде дозволено) робити, що заманеться. А якщо поганий — спробуй бути до мене поблажливим (поблажливою)».

Думка батьків. Більшість дорослих завантажені роботою, але кожну вільну хвилинку намагаються проводити з дітьми: вони готують для них, перуть, купують усе, що їм потрібно. Діти повинні самі розуміти, що у батьків просто не має часу гратися з ними, читати їм і таке інше.

Порада батькам. Дорослі часто забувають просту істину: якщо Ви народили дитину, необхідно й час для неї знайти. Дитина, яка увесь час чує, що у дорослих на неї немає часу, буде шукати споріднені душі серед чужих людей. Навіть якщо Ваш день розписаний щохвилинно, знайдіть увечері півгодини (у цьому питанні якість є важливішою за кількість), поговоріть із дитиною, почитайте книжку, обговоріть події шкільного дня… Дитині це необхідно.

Пам’ятка для батькiв
(профілактика шкідливих звичок)

1. Дотримуватися чiткого режиму дня, визначити обов’язки кожного члена сiм’ї, спiльно з дiтьми планувати життя родини.

2. Постiйно цiкавитись успiхами та проблемами, труднощами та iнтересами дитини.

З. Знати коло товаришiв своєї дитини, зони її неформального спiлкування.

5. Без повчань, залякування, докучливостi обговорювати проблеми життя курців.

6. Обмежувати доступ молодi до iнформацiї, що популяризує шкiдливi звички (окремi кiнофiльми, вiдеофiльми, публiкацiї).

7. Навчити молодь протистояти агiтацiї прихильникiв
нездорового способу життя, виробляти вмiння вiдстоювати свою позицiю.

8. Пiдтримувати постiйний зв’язок з ліцеєм і допомагати їм у пропагандi здорового способу життя.
9. Бути готовим до консультацiї з педагогами, психологами, соціальним педагогом, медиками, до вiдвертої розмови з дитиною, до прийняття певних рiшень, своєчасно реагувати на iнформацiю про вiдхилення в поведiнцi дитини.

Як допомогти покинути курити? 

1. Батьки повинні першими звільнитися від куріння.
2. Батьки мають допомогти дитині позбутися звички курити. Ігри, відпочинок на свіжому повітрі, прогулянки, бесіди — усе це сприяє відмові від куріння.
3. Не повчати, а підтримувати своїх дітей, стверджувати, що все вийде, якщо мати велике бажання.
4. Не боятися компанії своєї дитини, а допомагати їй боротися зі спокусою куріння.