Дорогі діти,вчителі,батьки!
4 травня - Всеукраїнський день проти цькування. Він є важливою ініціативою, спрямованою на підвищення усвідомлення проблеми цькування серед учнів та сприяння створенню безпечного середовища в навчальних закладах. Цей день нагадує про необхідність виявлення, запобігання та реагування на випадки булінгу, а також про підтримку жертв цькування.
В ліцеї були проведенні профілактичні заходи щодо запобігання булінгу в навчальному закладі.
Поради батькам щодо зменшення ризику булінгуВи підозрюєте або
впевнені, що вашу дитину булять? Логічно виникає запитання: що ж робити? Тому
пропонуємо вам добірку порад психолога. Спілкуйтесь з вашою дитиною та
підтримуйте її.
ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ СТАТИ БАТЬКАМ У НАГОДІ
ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК ПОДІЙ
Фіксуйте в ньому кожен
епізод булінгу, про який ви дізнаєтеся: що саме сталося, хто був присутній, хто
брав безпосередню участь, хто був свідком, що казали і як діяли ті, хто був
поруч. Переконайтеся, що ви записуєте все, що переживає ваша дитина, а також
дати та час інцидентів. Також записуйте, з ким ви говорили про знущання та як
вони планують вирішити проблему. Записуйте факти ваших дій, зустрічей, їх
короткий зміст. Такий щоденник допоможе вам утримувати лінію подій і може
принести користь на подальших етапах боротьби за права вашої дитини. Адже булінг
– це постійне цькування і щоденник покаже, наскільки воно є систематичним.
ВЗАЄМОДІЙТЕ ЗІ ШКОЛОЮ
Керівництво закладу
освіти має забезпечувати безпечне, вільне від насильства та булінгу освітнє
середовище. Також у освітньому закладі мають проводитися заходи для
профілактики та подолання булінгу, надаватися соціальні та
психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які постраждали від булінгу,
стали його свідками або вчинили булінг. Тому про проблему цькування та булінгу
ви можете говорити з класним керівником дитини, іншими вчителями, соціальним
педагогом, шкільним психологом, завучем з виховної роботи і директором. Часто
постраждалі діти зневірюються, втрачають надію, що ситуація покращиться. Але
коли їхні батьки проявляють силу, впевненість і готовність захистити, дитину це
заспокоює. Найважливіше для дитини – ваша підтримка дитині, рішучість у протидії
булінгу та зусилля щоб його зупинити. Ваша готовність продовжувати спілкування
зі шкільними посадовими особами повідомляє дитині, що її побоювання
справедливі, а її безпека важлива для вас і що дитина вартує вашого часу та
зусиль.
СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ, РОЗПИТУЙТЕ ЇЇ
На жаль, діти з різних
причин не завжди повідомляють про булінг, але існують певні ознаки, які можуть
допомогти зрозуміти, що з дитиною не все гаразд. Спілкуючись з дитиною,
відкладіть власні почуття та емоції в сторону, сідайте і насправді слухайте те,
що говорить ваша дитина. В жодному разі не дорікайте дитині: їй дуже важливо
мати поруч близьку людину, яка її підтримує і вміє вислухати. Перепитуйте, щоб
впевнитися, що ви правильно зрозуміли, і показати дитині, що ви її чуєте. Запевніть
дитину, що булінг, жертвою якого вона стала – це не її провина. Стати жертвою
булінгу – не слабкість, а бути кривдником – не сила. Навіть якщо дитина не
відчуває впевненості, заохочуйте її поводитися впевнено. Поясніть дитині, що в
деяких випадках інші говорять гидкі речі, бо хочуть засмутити когось. Тому,
якщо ваша дитина певний час не буде звертати уваги та показувати, що її це не
зачіпає, кривдник може зупинитися. Програйте різні сценарії, різні ситуації за
ролями і потренуйте відповіді вашої дитини. Поговоріть про те, що наші голоси,
тіла та обличчя надсилають іншим інформацію так само, як і наші слова. Не
дозволяйте булінгу панувати у житті вашої дитини. Допоможіть дитині розвинути
нові навички в іншій сфері. Наприклад, заохотьте її приєднатися до гуртків чи спортивних
секцій, театральних чи художніх студій тощо. Це формує впевненість, допомагає
тримати проблему в перспективі та подружитися з новими людьми. Не тисніть на
дитину в менш важливих сферах. Наприклад, не карайте за неохайну кімнату чи
погані оцінки.
РАЗОМ З ДИТИНОЮ ДОЛАЙТЕ НАСЛІДКИ БУЛІНГУ.
Навчіть дитину
протистояти знущанню. Обговоріть, як дитина може захиститися, якщо це
повториться. Нехай дитина розвиває навички впевненості та налагодження більш
здорових дружніх стосунків. Будь-який друг, який знущається над вашою дитиною,
є або токсичним другом, або фальшивим другом. Найкраще, якщо ваша дитина знайде
нових людей для спілкування. Також зверніться до школи, щоб повідомити про
булінг. Попрацюйте з вчителями та адміністрацією, щоб розробити план безпеки
для вашої дитини та попередити нові знущання. І нарешті, якщо у вашої дитини
проявляються ознаки виснаження після булінгу: депресія, зниження оцінок чи
думки про самогубство, обов’язково зверніться з дитиною до психолога, сімейного
лікаря.
В ЖОДНОМУ
РАЗІ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ НАПРЯМУ АБО ТЕЛЕФОНОМ
СПІЛКУВАТИСЯ
З БАТЬКАМИ КРИВДНИКІВ ВАШОЇ ДИТИНИ
Зазвичай у батьків
виникає таке бажання, але фахівці не радять так робити. Найчастіше таке
спілкування несе негативні наслідки і для вас, і для дітей та дуже рідко
розв’язує проблему. Якщо ваша дитина стає жертвою кривдника, ви, природно,
хочете зробити все можливе, щоб припинити знущання. Особливо, якщо ви особисто знаєте
батьків булера, вам може здатися, що найкраще – вирішити питання безпосередньо
з ними. У цій ситуації батьки постраждалого відчувають, що дзвонити батькам
кривдника – найкращий спосіб дій. Розмова з батьками кривдника може принести
вам полегшення та відчуття активних дій і зусиль для допомоги дитині. Але це, радше,
допоможе вам зорієнтуватися в ситуації, ніж допоможе дитині. Іноді це може
погіршити ситуацію. Ви можете не отримати потрібного результату. Рідко батьки
реагують так, як ви сподіваєтесь, і лишаються спокійними, якщо ви розкажете їм
про погану поведінку їхньої дитини. Якщо ви маєте намір зателефонувати батькам
хулігана, будьте впевнені, що ви готові до негативної реакції. Бо батькам
потерпілої дитини важко втримати власні емоції, та не висловлювати негативне
ставлення до батьків кривдника та її дитини. Зазвичай такі розмови завершуються
сваркою. Багато батьків припускають, що як тільки вони зателефонують батькам кривдника,
то ситуація для їхньої дитини покращиться. Проте насправді, проблема ніколи не
вирішується відразу. А отже, може з’явитися відчуття, що ви зовсім не
наближаєтеся до розв’язання проблеми. Це може зіпсувати ваші стосунки з батьками
кривдника. Більшість батьків схильні захищати своїх дітей і часто дуже важко
визнають, що їхні діти можуть бути менш, ніж ідеальними. Це може посилити
проблему (як для вас, так і для вашої дитини). Часто, після того, як батьки
починають впливати на кривдника, він може посилити свої негативні дії на адресу
вашої дитини. Крім того, батьки булера можуть самі почати поширювати чутки чи плітки
щодо вас чи вашої дитини, щоб відвернути увагу від поганої поведінки своєї
дитини. Більше того, деякі батьки можуть брати участь у булінгу, а іноді навіть
у кібербулінгу. Коли ви берете на себе керівництво і прямуєте до батьків
булера, ви забираєте частину сили своєї дитини. Намагаючись виправити ситуацію
таким чином, ви можете завадити дитині рости та вчитися. Важливо не посилювати
відчуття дитини, що вона жертва. Натомість, краще озброїти дитину ідеями для
усунення негативного впливу. Наприклад, зробити мозковий штурм про те, як вона
може реагувати наступного разу, коли зіткнеться із ситуацією булінгу, та
забезпечити її ідеями, як в майбутньому впоратися із ситуацією.
ЧИ ДІЙСНО ВЧИТЕЛІ ІГНОРУЮТЬ ВИПАДКИ БУЛІНГУ
Дослідники зазначають,
що вчителі часто дізнаються про булінг останніми, оскільки дитина, наважившись
розповісти про булінг, скаже спочатку друзям, потім батькам і тільки потім
вчителям. Звичайно, вчитель може побачити проблеми самостійно, але не завжди
робить це. Розглянемо кілька причин, чому так відбувається.
● Вчителі сьогодні
перенавантажені. Тож, коли трапляються випадки булінгу, багато вчителів відчувають,
що не мають ні часу, ні енергії для вирішення цієї справді складної проблеми. Хоча
ця відповідь не є приводом ігнорувати знущання, вона посилає учням неправильне
повідомлення про те, що вчителеві іноді простіше заплющити очі на булінг, ніж
вирішити цю проблему.
● Вчителі зосереджені
зазвичай, на тому, що відбувається у шкільному кабінеті. Але досить часто
булінг відбувається поза межами класу: в їдальні, коридорі, роздягальні, навіть
онлайн. В результаті вчителі, які зосереджені на своєму предметі, не
спілкуються з дітьми поза ним, тому просто не знають про булінг. Тільки ті
педагоги, які докладають зусиль для налагодження стосунків з учнями, будуть
знати, що відбувається поза межами класу.
● Досить часто вчителю
бракує ресурсів для вирішення проблеми. Деякі вчителі, дійсно, хочуть вирішити
проблему булінгу, але не мають адміністративної підтримки для цього. Наприклад,
вони можуть відправити учнів до директора, але жодних результатів це не дасть.
Самостійно вчителеві важко ефективно вирішувати випадки жорстокого поводження у
школі. Це командна робота.
● У вчителя можуть бути
неправильні переконання щодо булінгу. Деякі вчителі все ще розглядають знущання
як певний обряд посвяти у доросле життя. Вони впевнені, що «діти є діти» або
вірять, що досвід знущань допомагає загартувати характер. Найгірше, що вони розглядають
знущання як конфлікт, а не питання влади та контролю однієї людини чи групи
людей над жертвою. В результаті, ці вчителі ставляться до булінгу так, як до
вирішення конфлікту. Але, на жаль, ці зусилля майже завжди провалюються.
Кривдники не бажають йти на компроміси і часто залякують жертву під час
будь-яких зусиль з посередництва. Як наслідок, коли вчитель упевнений, що в
дітей окремий конфлікт, ситуація зазвичай погіршується.
АРГУМЕНТОВАНО СПІЛКУЙТЕСЯ
ІЗ ВЧИТЕЛЯМИ, ШКІЛЬНИМ
ПСИХОЛОГОМ,
АДМІНІСТРАЦІЄЮ ШКОЛИ
Вас сприймуть
серйозніше, якщо звернувшись до школи, ви зможете назвати конкретні дати та
час, коли відбувався булінг. Вас з більшою ймовірністю слухатимуть, якщо ви
розкажете, що обіцяли зробити інші і що не вдалося зробити. Насамперед зверніться
до вчителя вашої дитини, щоб з’ясувати, чи знає він про булінг, та як бачить
ситуацію. Вислухайте точку зору вчителя і його думку, як вирішити ситуацію. Порадьтесь
з представниками психологічної служби. З’ясуйте, як вони планують впливати на
ситуацію. Якщо з першого разі вас не почули або не хочуть чути, не зупиняйтеся,
продовжуйте говорити, поки хтось вас не вислухає. Якщо вас не почув вчитель,
зверніться до завуча. Як ні – до директора. Продовжуйте “підніматися” владними
ланками, поки хтось серйозно не сприйме ваші скарги. Це не тільки забезпечить
подолання булінгу, але й допоможе вашій дитині. Продовжуйте слідкувати за
ситуацією, доки булінг на адресу вашої дитини не припиниться. Як тільки ви відчуєте,
що ваші занепокоєння почули і що школа належним чином вирішує проблему булінгу,
встановіть час для подальшого контролю за прогресом. Іншими словами,
перевіряйте, чи школа насправді зробила те, що запланувала. Також важливо
регулярно спілкуватися зі своєю дитиною, щоб переконатися, що булінг насправді
зменшується, і щоб вона відчувала себе безпечно у школі. Якщо вашу дитину
продовжують цькувати, заплануйте чергову зустріч з директором, щоб нагадати про
проблему. Ні для кого не секрет, що у педагогів багато проблем, і якщо знущання
над вашою дитиною не залишається на передньому плані, про нього можуть забути.
Школі слід знати про кожен інцидент булінгу, щоб вона могла застосовувати
відповідні дисциплінарні процедури.
ДОМОВЛЯЙТЕСЯ
ПРО ЗУСТРІЧ ЗАВЧАСНО
Найбільше шансів
вирішити проблему, якщо ви налаштовані на співробітництво під час обговорення
ситуації. Намагайтеся зберігати самовладання і вислухати іншу точку зору.
Уникайте крику, звинувачень та різноманітних погроз. Натомість дозвольте іншому
висловитись.
ВІДПОВІДАЛЬНО
ПОСТАВТЕСЯ ДО МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕВЕСТИ
ДИТИНУ
В ІНШУ ШКОЛУ
Для того, щоб
відповісти на це питання необхідно вивчати кожну ситуацію булінгу, його
обставин тощо. Але в ситуації, коли після тривалої і ретельної роботи цькування
вашої дитини так і не зупинено – слід розглянути варіанти переведення до іншого
класу чи школи, переведення на домашнє навчання. Адже головна мета –
забезпечити вашій дитині безпечні умови навчання та усунути травмуючі
обставини. Зважте всі плюси і мінуси такого рішення та ухвалюйте його,
керуючись цією метою. При цьому враховуйте думку вашої дитини.
Поради для батьків
щодо зменшення булінгу і кібербулінгу для своєї дитини
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ і
КІБЕРБУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна
поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що
супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Булінг супроводжується реальним
фізичним чи психологічним насиллям : жертву висміюють, залякують, дражнять,
шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють
особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть
участь три сторони : той, хто переслідує, той, кого
переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся,
він може повторюватися багато разів.
Кібербулінг - це один із різновидів булінгу (цькування),
що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з
використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти,
форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів
чи інших ґаджетів.
Відмінності кібербулінгу від
булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю
підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво
для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву
будь-де і будь-коли.
Кібербулінг являється формою психологічного
насильства.
Типи кібербулінгу:
·
перепалка
(флеймінг) - обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням
комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
·
нападки
(домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви
(багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні
канали комунікації;
·
наклеп
- поширення неправдивої, принизливої інформації;
·
самозванство
- використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах,
блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
·
публічне
розголошення особистої інформації - поширення особистої інформації, наприклад
шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності
з метою образи чи шантажу;
·
ошуканство
- виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або
передачі іншим особам;
·
відчуження
(острокізм, ізоляція) - он-лайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де
використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список
друзів;
·
кіберпереслідування
- приховане вистежування жерти для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
·
хепіслепінг
– реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть
привести до летальних наслідків;
·
онлайн-грумінг
– побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих
стосунків із дитиною (підлітком) із метою отримання її інтимних фото/відео та
подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання
грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб
цькувати дитину : зовнішність, що не вписується у
загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості,
тощо.
Частіше за все люди, що цькують,
вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а
також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ
ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти
неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у
перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно.
Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до
проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою,
вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з
нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих
наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту,
тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може
почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від
агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину,
то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна
довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала
жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого
поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо
когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та
“піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги. Також не слід
у розмові з дитиною використовувати такі кліше, як
"хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка
не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ,
ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в
ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви
дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає.
Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та
допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається,
з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете
почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на
своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики
завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми
агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина
дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте
переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська,
загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним
підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки,
публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі
висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її
поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І
щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна
поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в
майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити
насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово
триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити
ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють . Можливо, на якийсь час це
припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і
невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять.
Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка
та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та
розлади поведінки.
Як там зазвичай? Усе повторіть, мисліть позитивно, глибоко дихайте, розслабтеся, не хвилюйтеся? Ні, все навпаки. Чому спрацьовують нестандартні дії та що конкретно робити перед національним мультипредметним тестом (НМТ)? Парадоксальні поради дає дитячий психолог Ольга Печій.
1. Не вчіться, а вчіть когось
Що спадає на думку, якщо залишилося обмаль часу до тестування? Звісно, вчитися з ранку до ночі. Але стрес робить цей звичний процес не таким ефективним, як завжди. І що довше ви повторюєте матеріал протягом доби, то гірше він осідає в голові. Перерви допомагають не завжди і не повністю.
Краще спробуйте навчити когось так, щоб він усе запам’ятав. Уявіть, що ви — репетитор, який готує до НМТ. По-перше, комусь вже це допоможе обманути підсвідомість, ніби перевіряти будуть не вас і напружуватися немає чого. Серйозна відповідальна справа стає грою — це теж розкриває наш потенціал. Бо креативність прокидається, коли є цікаві обставини та нестандартні умови. По-друге, коли ми пояснюємо, мозок намагається виокремити головне, відновити взаємозв’язки. По-третє, те, що ми не лише читали, а й проговорювали, краще запам’ятовується, бо підключається слухова пам’ять.
Кого вчити? Якщо є час, пройдіть, так би мовити, кілька рівнів. Однокласник, який гірше вас знає матеріал, але вмотивований (бо теж чекає НМТ), — базовий рівень. Мама, трішки молодший брат чи сестра, інший родич, якому це все не потрібно, але слухає заради вас, — складний рівень. А просунутий — пояснити питання дитині 6–10 років так, щоб вона зрозуміла основне. Як казав Альберт Айнштайн: «Якщо ви не можете пояснити щось шестирічній дитині, ви самі цього не знаєте». А ось якщо можете, тестами вас не налякати!
2. Не заспокоюйтеся, а хвилюйтеся
Спокій — не ідеал, бо не дає продемонструвати все, на що ви здатні. Нетривалий стрес мобілізує всі сили. Гіпоталамус активно виробляє гормон норадреналін. А той покращує пам’ять, здатність до обробки інформації, концентрацію уваги. Саме через це приймати заспокійливі — погана ідея, все одно не будете на вершині можливостей. Вони допоможуть тільки якщо стрес тривалий, мозок різко втомлюється, й інші нейрохімічні процеси заважають вчитися. Тому хвилюватися слід правильно: «пунктирними лініями». Є стрес — немає — знов є. Змістіть акцент із тестування на кожен окремий блок інформації, яку треба згадати.
А ще хвилювання слід пояснити самому собі (підсвідомості) не як страх, а як азарт. «Зможу чи ні? Слабо запам’ятати оце одне питання? А ще це? Якщо відповім правильно, дам собі нагороду. Є, ура! А із цим — ні, не вдалося. Нічого. Зараз заспокоюся, я ж іще не на НМТ. Знову спробую».
3. Повторюйте не один предмет, а три
Ця порада підійде не всім, але існує чимало людей, в яких домінує права півкуля мозку. Ось для них це буде знахідкою. Учнів зазвичай привчають закінчувати одну справу, перш ніж починати іншу. Але люди, про яких ідеться, з образним мисленням, мають перемикатися, щоб зберігати високу працездатність. Якщо вони зосереджуються на чомусь одному, їхня ефективність падає.
Спробуйте так: видрукуйте ймовірні запитання з трьох блоків НМТ (із демонстраційного тесту, наприклад), розріжте на «екзаменаційні білети» та перемішайте. Тягніть — згадуйте матеріал. Якщо відчуєте, що в голові прояснилося і менше хвилюєтеся, значить, це ваш шлях.
4. Не розслабляйтеся, а напружте м’язи
Якщо відчуваєте, що надто напружені напередодні чи вже під час тестування, не змушуйте себе розслабитися. Адже для цього слід мати навичку. Якщо ж не вмієте знімати напруження, це спрацює навпаки, як з наказом не думати про зелену макаку. Обов’язково на думку спадає мавпа трав’яного кольору. Тобто увага на м’язових затисках збільшує їх.
Скористайтеся натомість методом парадоксальної інтенції (спрямування мислення). Простіше кажучи, робіть усе навпаки. Напружте м’язи, як тільки можете, намагайтеся триматися так якомога довше. І раптом відчуєте, як обм’якнете і повністю розслабитеся.
Це правило діє і напередодні перевірки знань: чергуйте повторення та фізичні вправи.
5. Не зубріть усю ніч, а відпочиньте
Здається логічним використати весь час, що є, напередодні НМТ. Але брак сну значно підвищує хвилювання, тривогу, погано впливає на пам’ять. Якщо спростити: людина, яка добре відпочила вночі, згадує і те, що ледь знала. А сонна забуває навіть знайоме. Тож ви можете повторити за ніч з десяток тем, але ризикуєте всім, що вивчили раніше.
6. Робіть шпаргалки, але залиште вдома
Коли людина намагається на невеличкій площі занотувати величезні обсяги інформації, вона автоматично обирає важливе, підкреслює зв’язки елементів. Також коли пишете, друкуєте, малюєте, ви залучаєте кінестетичну пам’ять, яка може бути міцнішою за зорову.
Підсвідомість теж можна обдурити: відповіді на запитання тепер можна помацати, і це дає відчуття, що все під контролем. Зі «шпорами» спокійніше? Чудово! Але залиште їх вдома. Ми не радимо зазіхати на академічну доброчесність.
7. Тренуйтеся не відповідати, а пропускати запитання
Поширена помилка на тестуванні — застрявати на складних завданнях або тих, у відповідях на які маєте сумніви. Час минає, і можна впоратися з міцним горішком, але на десяток питань не встигнути відповісти. Оберіть ЗНО минулих років, безкоштовно пройдіть демонстраційний мультитест від iLearn, але цього разу зосередьтеся на часі. На що відповідаєте найдовше? Спробуйте щоразу збільшувати швидкість проходження тестування. Скажімо, до години замість двох. Для цього пропускайте те, що займає найбільше часу. Знайдіть оптимальний для себе варіант кількості та якості: щоб більшість відповідей ви встигали давати, але робили це швидко.
Якщо (як у пораді №3) повторюєте по видруках, попросіть друга чи родича додати математичні завдання, які не мають розв’язання, неправильно сформульовані питання з історії тощо. Вчіться їх розпізнавати та спокійно відкладати.
Окрім того, що буде легше не застрягати, ви почуватиметеся спокійніше, адже на НМТ у вас так багато часу на відповіді!
8. Згадайте мінімум, а не максимум
Розкажіть (краще надиктуйте на аудіо) або запишіть усе, що знаєте з кожної теми, яка винесена на НМТ. Якщо якісь питання провисають, загалом це все одно ваш багаж. Те, що ви точно не забудете. Переслухайте, передивіться, зосередьтеся на тому, що вже є у вашій голові. Ви відчуєте, як стає спокійніше. Підсвідомості потрібні матеріальні підтвердження того, що ви знаєте. Ось тепер можна добирати там, де є прогалини в знаннях. Намагайтеся не вивчити кожну тему ідеально в останню мить, а проходитися по всьому обсягу. Перевіряйте себе кілька разів. Якщо багаж збільшується, ви на правильному шляху. Ваш мозок пересвідчиться, що панікувати не варто, і ймовірність зрозуміти більше питань тесту зросте.
9. Не сидіть у тиші — співайте
Звуки заважають? Кому як. Одна з методик, яка дає змогу повторювати та заспокоюватися при цьому: співати матеріал під улюблену музику. Ні, ніхто не вимагає римувати, потрапляти в ноти. Головне: приємний ритм допомагає бути в оптимальному режимі легкого і приємного хвилювання. Дати, терміни вигукуйте під улюблені пісні — і вони легше закарбуються в пам’яті.
10. Дотримуйтеся безглуздих ритуалів
Ні, психологи не вірять у студентські прикмети. Одягати футболку, в якій щастить, або класти під подушку підручник — це просто ритуал, який ні на що не впливає. Ні на що, окрім нашого мозку: ритуали знижують емоційне напруження, допомагають повірити, що в нас усе під контролем. Якщо інші способи заспокоїтися не допомагають, спробуйте цей, але з гумором.
11. Заплануйте справи після НМТ
Подумайте про те, що будете робити після завершення тестування. Заплануйте просто на цей вечір справу, яку давно відкладали. Скажімо, зустрітися з приятелем, якого давно не бачили, продемонструвати рідним хобі, яким займаєтеся, знайти спортивні заняття влітку, попри воєнний стан, допомогти старенькій сусідці. Це має бути не лише чимось приємним, а й досить важливим для вас. Суть у тому, щоб відчувати: життя після тестування не завершується. Думайте про те, що робитимете після НМТ, і хвилювання зменшуватиметься.
12. Не повторюйте, а змінюйте
Саме слово «повторювати» — помилка. Адже пам’ять краще сприймає не те, що подається багато разів одноманітними порціями, а те, що емоційно забарвлено. Тоді в організмі виділяється гормон дофамін, який покращує здатність до навчання, збільшує нашу мотивацію.
Якщо намагатися те саме хоча б згадати іншими словами, це вже дасть новий поштовх. Можна пофантазувати на тему: а якби в певний час до влади прийшла інші історична постать? А якщо в задачі замінити червоні та жовті яблука на гуманоїдів і рептилоїдів? Різноманітність — ключ до легкого повторення матеріалу, а це принесе більшу впевненість на НМТ.
Вівторок
СЕРЕДА
Ігри в укритті на психологічне розвантаження:
Вчені запевняють, що жовтий та зелений колір, аромат квітів, свіже повітря, мандрівки, позитивна музика, дарування подарунків, улюблене хобі та багато іншого. Задоволеність життям підвищує імунітет та покращує здоров’я в цілому.
День поширення інформації про дисоціативний розлад особистості, що відзначається 5 березня. Цей день присвячений підвищенню обізнаності, освіті та розумінню дисоціативного розладу особистості , спрямований на розвіювання міфів і надання підтримки тим, хто страждає від нього.
Дисоціативний розлад особистості, раніше відомий як розлад множинної особистості, характеризується наявністю двох або більше різних станів ідентичності, які контролюють поведінку людини в різний час. Часто причиною цього розладу є важка дитяча травма, і, за оцінками, на нього страждає приблизно 2% населення, що схоже на показники поширеності булімії та обсесивно-компульсивного розладу. Незважаючи на свій значний вплив, дисоціативний розлад особистості часто неправильно діагностують і не розуміють, що призводить до труднощів в отриманні належної допомоги та підтримки.
День поширення інформації про дисоціативний розлад ідентичності відіграє важливу роль в інформуванні громадськості та медичних працівників про дисоціативний розлад ідентичності. Помилкові діагнози є поширеним явищем, коли людям часто неправильно ставлять такі діагнози, як пограничний розлад особистості, шизофренія або біполярний розлад зі швидкою циклічністю.
Підвищуючи обізнаність, ми прагнемо покращити точність діагностики, підходи до лікування та розуміння в суспільстві, зменшити стигму та підтримати тих, кого це стосується.
Крім того, в США діє певний етикет щодо компліментів, де рекомендується уникати компліментів, які можуть бути сприйняті як образливі або неправдиві. Наприклад, кажучи “ви виглядаєте добре”, можна викликати запитання про те, чи зазвичай людина не виглядає добре. Тому краще висловлювати конкретні компліменти, наприклад, “ваша сукня така красива”.
І насамкінець, в Індії використовують спеціальні мовні конструкції, які називаються «Majestic Plural», що означають вживання множинного числа для пошани, іноді навіть під час розмови з однією людиною. Такі конструкції використовуються для висловлення компліментів та вираження поваги до іншої людини.
Оскільки кожна культура має свої власні нюанси та особливості, перед висловленням компліменту варто пам’ятати про культурні відмінності та звичаї країни, де ви знаходитеся або з ким спілкуєтеся.
Заняття з учнями 6 класу "Створи власну баночку компліментів"
.jpg)
23 лютого у світі проходить Міжнародний день протидії булінгу (International Stand Up to Bullying Day). Це подія, присвячена підвищенню обізнаності про поширену проблему булінгу та сприянню зусиллям, спрямованим на його запобігання.
Цей день, що відзначається двічі на рік, слугує маяком надії для тих, хто постраждав від булінгу, і закликом до дій для громад по всьому світу.
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЦЬОГО ДНЯ
Міжнародний день протидії булінгу бере свій початок від дій двох 12-класників з Нової Шотландії, Тревіса Прайса та Девіда Шепарда. Вони виступили проти булінгу, коли їхнього однокласника висміяли за те, що він носив рожеву сорочку. На знак солідарності вони придбали 50 рожевих сорочок і закликали своїх однокласників одягнути їх, створивши “рожеве море” на підтримку учня, над яким знущалися. Цей акт доброти та єдності привернув увагу не лише в Канаді, але й у США та інших країнах. Наступного року ініціатива набула міжнародного розголосу.
ЗНАЧЕННЯ ТА ВІДЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ
Міжнародний день протидії булінгу відзначається в останню п’ятницю лютого і третю п’ятницю листопада. Лютневе відзначення є частиною Тижня протидії булінгу, метою якого є виховання емпатії та викорінення булінгу і переслідувань. Цей день відзначають у школах, на робочих місцях та в організаціях у понад 25 країнах, підкреслюючи важливість створення інклюзивного та безпечного середовища для всіх.
Булінг, особливо серед дітей шкільного віку, демонструє тривожні тенденції:
- За даними Національного центру освітньої статистики у США у 2019 році, приблизно 22% учнів у віці 12-18 років стикалися з булінгом у школі.
- У звіті Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC) за 2020 рік підкреслюється, що багато ЛГБТК+ молодих людей стикаються з більш високими ризиками для здоров’я та суїциду, ніж їхні однолітки. 1
- Кампанія за права людини (HRC) постійно повідомляє, що ЛГБТК+ молодь більш схильна до віктимізації, насильства та суїцидальних тенденцій, а трансгендерні студенти стикаються з ще більшою нерівністю.
СУЧАСНИЙ БУЛІНГ: ЗА МЕЖАМИ ФІЗИЧНОЇ СФЕРИ
- З появою технологій булінг еволюціонував. Кібербулінг, якому сприяють цифрові пристрої, такі як мобільні телефони та комп’ютери, створює унікальні проблеми:
- Булінг може бути постійним, коли жертви зазнають безперервних переслідувань 24 години на добу 7 днів на тиждень.
- Інформація, якою обмінюються в електронному вигляді, часто є легкопорюваною і загальнодоступною, що ускладнює її видалення.
- Через свою віртуальну природу кібербулінг часто залишається непоміченим дорослими, що ускладнює боротьбу з ним.
ЯК МИ МОЖЕМО ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ?
Дорослі відіграють вирішальну роль у запобіганні та протидії булінгу. Ось кілька дієвих кроків:
- Негайно втручайтеся. Розділіть залучені сторони та забезпечте безпеку кожного.
- Зберігайте спокій Заспокойте всіх учасників, включно з перехожими, і демонструйте шанобливу поведінку.
- Уникайте типових помилок Не ігноруйте ситуацію, не намагайтеся негайно розібратися у фактах і не допитуйте дітей у присутності інших.
- Підтримуйте ЛГБТК+ молодь. Використовуйте інклюзивну мову, уникайте припущень і створюйте відчуття приналежності. Наприклад, використовуйте гендерно-нейтральні займенники та обрані учнями імена.
Міжнародний день протидії булінгу нагадує, що булінг є поширеною проблемою, яка вимагає колективних дій. Об’єднавшись, підвищуючи обізнаність та вживаючи проактивних заходів, ми можемо створити світ, де кожен почуватиметься в безпеці, де його поважатимуть і цінуватимуть.
Рух Ротарі заснував Пол
Гарріс, який народився в США 1868 року. Хлопчик жив і виховувався бабусею з
дідусем, які відрізнялися досить прогресивними поглядами. Тому вони і онука
свого навчили толерантності і доброзичливості. Студентом Гарріс навчався в
трьох університетах, і 1891 року отримав диплом юриста. Однак юнак пробував
себе в різних професіях: репортером, різноробочим, продавцем. Поки 1896 року не
осів в Чикаго, де і зайнявся юридичною практикою.
На початку 1900-х років він
загорівся ідеєю створити такий клуб, де б бізнесмени різних професій могли
почувати себе у безпеці. Разом зі своїм другом він заснував Unity Building
(клуб, який сприяв дружній взаємодії і солідарності). Згодом клуб отримав назву
Ротарі. Наразі Ротарі Інтернешнл займається різноманітними освітніми та
гуманітарними програмами по всьому світі.
22 лютого - День однозначності
День однозадачності
У світі, де багатозадачність стала почесною відзнакою, День однозадачності (Single Tasking Day), що відзначається 22 лютого, є маяком уважності та ефективності. Цей особливий день пропагує “втрачене мистецтво” однозадачності – присвячувати себе одному завданню за раз, тим самим підвищуючи продуктивність і знижуючи рівень стресу. Давайте заглибимось у значення Дня однозадачності та дослідимо стратегії, які допоможуть впровадити цю практику у наше повсякденне життя.
ПІДВОДНІ КАМЕНІ БАГАТОЗАДАЧНОСТІ
Незважаючи на поширену думку про те, що багатозадачність підвищує продуктивність, дослідження та особистий досвід свідчать про протилежне. Багатозадачність, або жонглювання кількома завданнями одночасно, часто призводить до зниження фокусу, погіршення якості роботи та підвищення рівня стресу. Постійне переключення мозку з одного завдання на інше забирає енергію та час, що призводить до контрпродуктивного результату.
НАУКА, ЩО СТОЇТЬ ЗА ОДНОЗАДАЧНІСТЮ
Однозадачність, на відміну від багатозадачності, передбачає зосередження на одному завданні за раз до його завершення. Цей метод не лише забезпечує вищу якість результатів, але й зберігає розумову енергію.
Дослідження, в тому числі Стенфордського університету, показали, що люди, які займаються однозадачністю, більш ефективні і виконують роботу більш високої якості, ніж ті, хто працює в режимі багатозадачності. Однозадачність дозволяє глибше сконцентруватися, сприяє розвитку креативності та здатності вирішувати проблеми.
СВЯТКУВАННЯ ДНЯ ОДНОЗАДАЧНОСТІ
День однозадачності нагадує про те, що потрібно сповільнитися і зосередитися на одному завданні за раз. Ось кілька способів, як відсвяткувати цей день і впровадити однозадачність у свою щоденну рутину:
Визначте пріоритетність завдань
Визначте найважливіше завдання на день і присвятіть йому всю свою увагу, перш ніж переходити до наступного. Такий підхід гарантує, що ваша найважливіша робота отримає ту якість думок і зусиль, на яку вона заслуговує.Мінімізуйте відволікаючі фактори
Створіть середовище, сприятливе для виконання одного завдання, мінімізувавши потенційні переривання. Це може включати вимкнення непотрібних сповіщень, пошук тихого робочого місця або встановлення певного часу для перевірки електронної пошти та соціальних мереж.Практикуйте усвідомленність
Однозадачність за своєю суттю є практикою усвідомленності. Повністю занурюючись у виконання завдання, ви розвиваєте відчуття присутності та усвідомленості, зменшуючи стрес і підвищуючи задоволеність своєю роботою.Розбивайте завдання на керовані частини
Для великих проектів розбивайте їх на менші, керовані завдання. Ця стратегія дозволяє зосередитися на одному аспекті проекту за раз, що призводить до більш ефективного та ретельного завершення.Поміркуйте над своєю продуктивністю
Наприкінці дня однозадачності проаналізуйте свою продуктивність і якість роботи. Порівняйте це з вашими звичайними днями багатозадачності, щоб оцінити переваги однозадачності для себе.ПЕРЕВАГИ ОДНОЗАДАЧНОСТІ
День однозадачності підкреслює численні переваги цієї практики, а саме:
підвищення продуктивності
зниження стресу
покращення самопочуття.
Зосереджуючись на одному завданні за раз, люди можуть досягти більшого відчуття завершеності та задоволення. Крім того, однозадачність сприяє більш спокійному і усвідомленому підходу до роботи і життя, заохочуючи нас бути повністю присутніми в нашій діяльності.
День однозадачності кидає виклик сучасному духу багатозадачності, популяризуючи простіший та ефективніший підхід до продуктивності. Приймаючи однозадачність, ми можемо підвищити якість нашої роботи, зменшити стрес і отримати більше задоволення від наших щоденних завдань. Нехай цей день нагадає про необхідність зосереджуватися на поточному моменті, виконуючи одне завдання за раз, і відкрити для себе значні переваги однозадачності в нашому житті.
Міжнародний день підтримки жертв злочинів
Щороку 22 лютого відзначають День підтримки жертв злочинів. Цей день має на меті звернути увагу на проблеми людей, які постраждали від кримінальних злочинів. Цю дату обрали тому, що 22 лютого 1990 року уряд Англії опублікував Хартію жертв злочинів.
У вересні 1985 року сьомий конгрес ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками затвердив Декларацію основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою.
А вже 29 листопада 1985 року Генасамблея ООН ухвалила цю Декларацію, вперше розробивши універсальні принципи підтримки та захисту жертв злочинів і зловживань владою.
У США система спеціалізованої практичної допомоги жертвам злочинів діє з 1960-х років і на сьогодні охоплює широке коло жертв злочинних діянь. Жертви можуть отримати необхідну медичну та психологічну допомогу, послуги правового характеру, зокрема опіку над потерпілими в період слідства і судового процесу.
- Не давайте нікому своїх паролів.
- Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
- Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
- Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
- Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
- Не діліться своїми фото з незнайомцями.
- Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
- Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
- Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
- Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
- Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
- Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.
.jpg)
.png)
%20(1).png)
%20(2).png)
%20(1).png)
%20(2).png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
